Топоніми села Підставки-3 - Топоніми села <!--if()-->- <!--endif--> - Топоніми краю - Cайт с. Підставки
Вітаю Вас Гість!
Субота, 03.12.2016, 02:18
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Пошук

Форма входу

Друзі сайту

Сайт Липової Долини

Сайт с. Семенівка

НАШ КРАЙ

 О.В.Климов  

Міні-чат

Погода

Погода в Україні


Топоніми краю

Головна » Файли » » Топоніми села [ Додати матеріал ]

Топоніми села Підставки-3

05.10.2010, 13:06
42.ГОРОБЦЕВЕ - так називається частина лугу у північно-східній частині села біля річки Грунь. Колись там земля оралася і було поле, яке належало Горобцю Петру Григоровичу. Потім ця земля відійшла до колгоспу. А нині там луг, косять траву та випасають худобу.

43.ВЕЛЕЦЬКЕ - це частина лугу, який знаходився між Горобцевим і початком села у північній частині. У 1760-і роки частиною села володів Іван Велецький. Можливо, це був його луг, звідси і назва.

44.ІВАШИНИНЕ - це невелика частина лугу на правому березі ріки Грунь. Належав він Івашині і знаходився між Велецьким і початком села у північній частині.

45.ПОЛИТИЧИНЕ - частина лугу від Івашининого до впадіння річки Пробужка в Грунь. Цим лугом до 1917 року володів поміщик Политика. На захід від Политичиного лугу знаходиться вулиця Яковенківка (нині Гагаріна).

46.ОКІП - знаходиться на лівому березі річки Грунь напроти Горобцевого. Звідси починається сосновий ліс. Окіп - невелика ділянка землі обмежена річкою Грунь

47. МОРОЧИН ЛУГ - знаходився від місця, де купаємось за Цапами і до Плесу. Колись ним володів Миколаєнко. Він жив багатенько, мав велику пасіку. Частенько любив говорити -"А знай його морока". Так його і прозвали в селі. Нині Морочин луг - загальна назва лугу за річкою Грунь від Окіпу до Плесу.

48.ДЯКОВА КРИНИЦЯ - знаходиться недалеко від Плесу на лівому березі річки Грунь. Колись тут був сінокіс Ляшевича Івана. Хтось у їх ньому роду був дяком. Тут була криниця з цілющою водою. Можливо її і викопав дяк. Всі косарі ходили сюди пити води. Взимку криниця не замерзає. Давно вже немає того дяка, а пам'ять народна зберегла про нього згадку в криниці.

49. ПЛЕС - знаходиться у східній частині села на лівому березі річки Грунь. Це невелика річкова затока, болото. Весною, коли Грунь, розливається, вода затоплює «плес». Напевне, колись там було основне русло річки Грунь. З часом русло річки змінилося. Колись там вимочували коноплі. Там водиться риба і були глибоководні місця. Старожили села розповідають, що колись у плесу болотна трясовина поглинула пару волів.

50. СОСНА - так називають сосновий ліс за річкою Грунь, її садили у 1927-28 рр. А раніше там були синівські баштани. Родили чудові кавуни. Два кавуни коштували 1 копійку.

51. БЛОХА - так називається луг від Слобідки і до «майдану». Носить таку назву тому що тут росла невелика трава. «Така дрібна трава, як блоха», - так говорили жителі села. За іншою версією, луг знаходився біля крутої гори, яка мала назву Блоха. По ній їхати все одно, що блохам стрибати, така вона була крута. Звідси і назва.

52. ВОЦИКІВ ЛУГ - луг Блоха, ще називають Воциків тому. що колись він належав багатенькому селянину Воцику.

53. МАЙДАН - знаходиться у західній частині села. Майдан - це базар, базарна площа. Це один з древніх топонімів села. Тут знаходилася зборня, крамниця, склади запасів зерна на випадок неврожаю чи ще якого небудь лиха. Це зерно належало сільській селянській громаді. Є і друге значення слова «майдан». Майдани - це залишки насипів і поховальних ям, великих курганів або могил, розритих з метою одержання з них селітри для виготовлення пороху в епоху пізнього середньовіччя. У порушеній землі насипів та стінах ям природним шляхом (завдяки бактеріям, які адсорбували азот з повітря) відкладається селітра. Недалеко від «майдану» ростуть три дуби, вік яких нараховує більш як три століття. Тут жила вчителька Печериця Хима Сергіївна, яка була нагороджена орденом Леніна.

54. СКЕЛІВКА - за «майданом» розпочинається «Скелівка». Це одне з найдавніших жилих місць в селі. Тут, за переказами старожилів, вперше поселилися запорізькі козаки. Серед них виділявся козак Скеля, який першим поселився тут. Тому ця місцевість називається «Скелівка».

55. САДКИ - поблизу з Скелівкою під пагорб до МТФ № 2 знаходяться «Садки». Сама назва вказує на те, що тут ростуть плодові дерева: яблуні, груші, вишні, сливи.

56. КОВАЛІВКА - на захід від «Скелівки» до цегельного заводу розміщена «Ковалівка». Названа по прізвищу жителів - Коваль, які поселилися тут. Можливо, тут колись була кузня і цє було їх основне заняття.

57. БУРТИ - між Підставською неповною середньою школою і пилорамою в центрі села знаходяться «бурти». Тут колись був селітряний завод. Останній раз він згадується у документах за 1859 рік. Селітру виварювали у великих казанах, вмонтованих в цегляні печі: селітра осідала на дно казана, а землю зсипали у вигляді куп та валів (буртів). Отже, бурти - це штучно насипані вали землі, з якої виварили селітру.

58. МАТВІЇВЩИНА - це один з найдревніших топонімів села. Згадується ще в XVII столітті. Старожили розповідають, що там жив «розбійник» Матвій. У документах за 1716 рік згадується "двір з особливим ставом, греблею, млином, броварем, де і слобідка заселена в своєму обмеженні, як є на ліс Матвіївський, над слобідкою стоячий". У Матвіївщині ріс особливий вид чорного дуба. З цієї дубини у 1831 році в селі була побудована дзвіниця при Хрестовоздвиженській церкві. Ще ходить легенда, що в Матвіївському лісі закопаний скарб. Напевно, у XVII столітті це було володіння якогось козака Матвія, можливо, дуже бойового і войовничого. Він і ввійшов у історію села. Нині у Матвіївщині є невелике штучне озеро, а поряд по ліву сторону, знаходиться цегельний завод, а по праву - проходить автотраса Лебедин-Липова Долина.

59. ЦЕГЕЛЬНИЙ ЗАВОД - між Ковалівкою і Матвіївщиною знаходиться цегельний завод. Його завершили будувати в червні 1957 року. Тут дуже хороша глина. А колись поверх пагорба було багато вітряних млинів. Цегельний тому що тут випалюали цеглу.

60. СОЩИХА - так називається озеро в Матвіївщині. Назване так тому, що тут жив Сошко Михайло Іванович із своєю сім'єю.

61. ХУТІРЕЦЬ - так називається північно-західна частина села через дорогу від цегельного заводу. Поселення знаходиться ніби окремо від села, тому і називається «хутірець». Першими тут поселились Боровики.

Категорія: Топоніми села | Додав: Admin | Теги:
Переглядів: 501 | Завантажень: 0 | Коментарі: | Рейтинг: /
Всього коментарів: 0