На території нашого краю не виявлено древніх поселень первісної людини. Лише десь біля 20 км від c. Підставок, у Гадяцькому районі, біля села Книшівки, археологи розкопали і дослідили давнє городище скіфів-землеробів. Вони тут жили у VII-III століттях до нашої ери. Займалися, в основному, землеробством.

На території села Підставки було ряд курганів. Деякі з них збереглися до нашого часу. На буртах було ряд курганів, з яких добували селітру. У південно-західній частині села ще збереглося два кургани, один з яких розорюється. Хто похований у курганах? Це питання залишається відкритим до цього часу.
 

Пройшло ще одне тисячоліття. Ми не знаємо, хто жив на території нашого краю, бо не збереглося ні матеріальних, ні письмових джерел цього періоду. Відомо, що у VІІІ-Х століттях нашої ери у басейнах рік Десни, Сули, Псла жили племена східних слов'ян - сіверяни. Це наші далекі предки. Можливо, одне з їхніх поселень було в урочищі Пробужка, на захід від Адамівщини. Старожили розповідали, що тут у 20-і роки проводились археологічні розкопки, де знаходили посуд, мечі, наконечники стріл і т.д. 
 

Одне з поселень сіверян знаходиться біля села Капустинці, що в 12 км від села Підставки. Вони тут жили у VІІІ-Х століттях нашої ери біля річки Грунь. Десь біля 884 року сіверяни увійшли до слов'янської держави Київська Русь. Південно-східні кордони Русі дуже тривожили своїми набігами кочові народи, особливо половці. Це змусило великого князя Володимира Святославовича розпочати будівництво фортець для відсічі половецьким нападам. Так звана Посульська оборонна лінія Х-ХIII століть знаходилась на р.Сулі та її притоках, її будівництво розпочалося у 988 році. Вона включала близько 40 укріплень і містечок і захищала південно-східні кордони Русі від кочових набігів та спустошень.
Близько середини XI століття з Київської Русі виділяється Переяславське князівство. У склад Переяславського князівства входила і територія нашого краю. На схід від Сули були обширні володіння половецьких кочівень. Переяславщина найбільше терпіла від половецьких нападів.
У 1239 році Переяславське князівство спустошили монголо-татарські орди. Особливо потерпіла південна і південно-східна частина Переяславщини. Вся система укріплень Посульської оборонної лінії перестала існувати після навали Батия і була зруйнована монголо-татарами. Переяславська земля була поставлена у васальну залежність від Золотої Орди. Населення було обкладене важкою даниною на користь хана і монгольської знаті. Наш край обезлюднів.
Минуло більше століття. Скориставшись послабленням влади монголів на Русі, Переяславську землю, в тому числі і територію нашого краю на початку 60-х років XIV століття приєднало Велике князівство Литовське при литовському князі Ольгерду (1345-1377). У 1363 році литовсько-українські війська розгромили татар в битві на Синіх Водах і визволили з-під татар "усі степи за Очаків, од Києва й Путивля аж до гирла Дону". Син Ольгерда - Володимир, князював у Києві з 1362 до 1395 року, і мав в удільному володінні Київщину і Переяславщину. Він прийняв православ'я, шанував місцеві звичаї і культуру. Давньоруська мова була державною в усій Литві. Володимир Ольгердович організував кілька походів проти татарських орд, в яких брали участь і переяславці. Татари були відтиснуті до берегів Азовського і Чорного морів, але все-таки вони становили немалу загрозу для південних кордонів, аж до середини XVIII століття.