Можливо, що в кінці листопада - в першій половині грудня 1708 року Петро І і побував в селі. Він декілька раз наближався до Гадяча на розвідку, багато раз був у Веприку. Не виключена можливість, що він по дорозі на Гадяч, або від нього, міг бути в селі Підставки. По Хоролу річці (Липова Долина, Русанівка, Лучка) були шведи, а по Пслу (Лебедин, Кам’яне) - російські війська. Річка Грунь була посередені між ними і займала важливе стратегічне значення. Сюди, на Грунь, намагалися проникнути як російські, так і шведські війська. Мабуть, в селі і відбулася одно із битв між російськими і шведськими військами. Ще й до цього часу збереглися два кургани - німі свідки тих подій. Старожили називають їх "шведськими могилами". Цих курганів було чотири, але до наших днів збереглося два, один з яких розорюється, бо є частиною поля. Знаходяться вони у південно-західній частині села за кладовищем. Можливо, в селі були війська російського царя, де їх обігріли, нагодували, змінили коней. Підстава - місце, де змінювали коней на зміну змореним. Ось звідси і назва села. Козаки Гадяцького полку приймали участь у Полтавській битві 1709 року. Село Підставки здавна було до замку гадяцького належне, а в 1710 році від гетьмана Скоропадського - Івану Пирятинському, сотникові полковому гадяцькому, а пізніше - наказному полковнику, "надано до ласки військової".
В 1716 році згадуються Олешка і Федір Шимченкові, рідні брати козаки підставські при греблі Куличисі з гаєм і сінокосним болотом з лозами і лугом, у Ляшка куплені Іваном Чарнишем. Там же двір з дубровою, з побудовою церкви, і двір з особливим ставом, греблею, млином, броваром і другими забудовами на купленій землі. Тут же і слобідка заселена, в своєму обмеженні як є, на ліс матвіївський над слобідкою стоячий. Ось так вигляділо село Підставки на початку XVIII століття.