В ХVІ-ХVII століттях багатолітні татарські набіги і спустошення на Україні привели до того, що осідле населення відступало на північ, а кочове шукало притулку в більш безпечних степових просторах півдня. З цієї пори промисловий люд, який займався рибною ловлею і полюванням у віддалених "уходах", виступає під іменем "севруков", і значні округи самих "уходів" називаються "севирами", "сиверами" і тому подібне. Імена ці ледве не тюркського походження, і в перекладі означають дикий, здичавілий. Можливо, це ім'я і було засвоєне суворими мисливцями. Є в Підставках топонім який називається "Сивир". Можливо, він і має відношення до цих мисливців - "севруків", які жили тут у XVI-XVII століттях. Звідси ця і назва - сивир. Наряду з севруками в кінці XV століття зустрічаються козаки. Козаки належали до вільного військового класу, поселені були при литовських замках на військовому праві. Цим вони відрізнялись від севруків, як в татарську епоху, так і пізніше.
|