Скориставшись поразкою Литви під час Лівонської війни (1558-1583) проти Росії, польський король Сигізмунд II Август скликав у Любліні спільний литовсько - польський сейм, на якому Литва змушена була погодитися на об'єднання з Польщею і віддати їй українські землі. Люблінська унія - це об'єднання Польщі і Великого князівства Литовського в єдину державу - Річ Посполиту. З підписанням Люблінської унії у 1569 року почалося панування польсько-шляхетських загарбників на Україні, в тому числі на Полтавщині і в нашому краї. Величезні земельні володіння на Полтавщині потрапили до рук польських магнатів Потоцьких, Жолкевських, Конєцпольських та інших. Особливо великі володіння були у Вишневецьких.Це українські князі нащадки великого князя литовського Ольгерда та Рюриковичів. Вишневецькі шляхом захоплень та надань польського короля заволоділи значними земельними угіддями, особливо на Лівобережжі. Ця територія називалась Вишневеччиною. Останній цикл загарбань Яреми Вишневецького був особливо великий. Зібрав до 7 тисяч чоловік "с гарматами и всеми аппаратами военными до буреня оборон" і направив їх на сусідні володіння і на ті з своїх володінь, населення яких не хотіло підкорятися йому. Влітку і восени 1646 року загони Вишневецького захопили Кременчук, Полтаву, Зіньків, Ахтирь, Гадяч, Лютеньку, Бірки, Подільки, Глинськ. На території Вишневеччини було 56 містечок і багато сіл, в яких було біля 40 тисяч господарств і підданих, рахунок яким вівся не по числу душ, а подимно і подвірно, тобто по числу хат і дворів. Одне це забезпечувало прибуток в рік 180 тисяч карбованців сріблом. 

Крім цього, у князя Вишневецького було багато хуторів чи фільварків, та на річках нараховувалось за ним 423 млини. І за кожний млин мірошники платили йому кожного року по два червоних золотих, що складало десь 1500 карбованців сріблом.  З багатьох міст, сіл, хуторів князю Вишневецькому йшли різні побори хлібом, мукою, медом, птицею і всякою всячиною, а також значні прибутки від шинків.