Близнюка П.С. "Не здався ворогу Варяг" - Видатні люди села <!--if()-->- <!--endif--> - Видатні люди,які народилися, проживали або проживають в селі - Cайт с. Підставки
Вітаю Вас Гість!
Субота, 03.12.2016, 02:19
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Категорії розділу

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Пошук

Форма входу

Друзі сайту

Сайт Липової Долини

Сайт с. Семенівка

НАШ КРАЙ

 О.В.Климов  

Міні-чат

Погода

Погода в Україні


Видатні люди,які народилися, проживали або проживають в селі

Головна » Статті » » Видатні люди села [ Додати статтю ]

Близнюка П.С. "Не здався ворогу Варяг"
Не здався ворогу «Варяг»

Багатьом з нас знайома відома і популярна свого часу пісня про крейсер «Варяг», який не здався ворогу на початку російсько-японської війни в 1904 році. В підручниках історії про цей прояв героїзму російських моряків розповідається дуже стисло і коротко. Більш детально про обставини героїчного морського бою поблизу корейського порту Чемульпо міг би розповісти очевидець або учасник цих подій. Як відомо, в військах царської армії в усі часи служило і воювало багато українців, адже Україна входила тоді до складу Російської держави. Звичайно в царській армії служили в ті часи і наші земляки, а серед них Близнюк Павло Степанович з Підставок, який на канонерському човні «Кореєць» разом з легендарним крейсером «Варяг» вступив у нерівний бій з японською ескадрою і не здався на милість переможця.
Детальна розповідь нашого земляка про сам бій та події після бою викладена в книзі П.В.Яковенка «Історія села Підставки». Автор книги Петро Васильович Яковенко народився і виріс в с.Підставки нашого району, після закінчення історичного факультету Чернівецького університету працював за фахом і збирав історичний матеріал для своєї книги, виданої в 2001 році в м. Горлівка Донецької області дуже обмеженим тиражем. Не кожен може знайти зараз цю цікаву і рідкісну книгу, а коротка розповідь П.В.Яковенка про учасника подій 100-річної давності можливо зацікавить читачів нашої газети. З дозволу автора книги наводжу частину розповіді Близнюка П.С. та самого автора про героїзм моряків російського флоту.
Майбутній герой-моряк Павло Близнюк народився у далекому тепер 1876 році в с. Підставки в урочищі Пробужка в сім ї козака. В 1897 році в віці 21 рік Павло був призваний на військову службу на флот, де він прослужив майже сім років. Основна база російського флоту на Далекому Сході дислокувалась в Порт-Артурі, до якого з корейського порту Чемульпо були відправлені крейсер «Боярин» та канонерка «Гіляк», а на зміну їм для охорони іноземних посольств у корейському місті Сеул були направлені крейсер «Варяг» та канонерський човен «Кореєць». На крейсері «Варяг» було 34 гармати різного калібру (з них 12 найпотужніших мали калібр 152 мм) , 6 торпедних апаратів та 573 члени екіпажу. На канонерці «Кореєць» було лише 10 гармат, 1 торпедний апарат, 179 матросів та офіцерів, зате дві гармати на його борту мали калібр 203 мм. Довжина канонерки була всього 66 м, ширина 11 м, завдяки меншій кількості гармат «Кореєць» мав менший тонаж (1334 т), а значить був більш маневреним, що в бою відіграє значну роль. Призначення канонерок – вести вогонь по берегових батареях противника а при необхідності завдяки незначній посадці заходити навіть в гирла річок.
5 січня 1904 р. «Варяг» та «Кореєць» тільки почали виконувати свої охоронні обов’язки, а вже 23 січня 1904 р. командир «Варяга Руднєв одержав звістку про розрив дипломатичних відносин між Японією та Росією, тобто звістку про початок російсько-японської війни. Руднєв спробував зв’язатися з Порт-Артуром, але телеграфний зв'язок заздалегідь вже був перерваний японцями. Адмірал Алексєєв, незважаючи на реальну загрозу нападу японців, своєчасно не відізвав ці кораблі в Порт-Артур і тим самим поставив їх в важке становище. Кораблі могли ще вислизнути з порту, забравши склад свого посольства, але російський посол не наважився вирішити це питання самостійно, хоча було вже відомо, що до Чемульпо вже прямують 10 японських кораблів. Як старший, командир «Варяга» В.Ф.Руднєв 26 січня направив в Порт-Артур канонерський човен «Кореєць» з метою вияснення обстановки та одержання вказівок від намісника. Але як тільки «Кореєць» під командуванням капітана Бєляєва вийшов в море, шлях йому перегородила японська ескадра, яка направлялась в порт для висадки передового загону японської армії в кількості 3000 чоловік. Ескадра складалась з шести крейсерів, восьми міноносців та трьох транспортів з військами. Сигнальник «Корейця» прапорним сигналом попередив «Варяга» про небезпеку і пішов далі коридором між колонами японських кораблів, та раптом один з японських крейсерів перегородив шлях канонерці, а інші японські кораблі почали заходити з обох боків. Розуміючи, що «Варяг» не встигне на допомогу, капітан «Корейця» Бєляєв повернув назад, до порту Чемульпо. Коли японці пустили першу торпеду, сурмач зіграв бойову тривогу і до своєї гармати став також матрос першої статті 28-річний Павло Близнюк. Від попадання першої торпеди вдалося ухилитися завдяки початому розвороту, друга торпеда пройшла поруч з човном, а третя, яка наближалася до правого борту, затонула в кількох метрах від човна. Справа в тому, що торпеди тих часів були ще не зовсім досконалі, мали меншу швидкість ніж сучасні. Для доставки торпеди використовувався двигун обмеженої потужності, сили якого вистачало лише на подолання визначеної відстані. Коли торпеда проходила цю відстань і коли швидкість її починала зменшуватись, крила торпеди вже не забезпечували її плавучість і торпеда під вагою свого снаряда занурювалась глибше в воду і просто тонула. При виході з оточення «Кореєць» зробив два постріли з 37-мм гармат, це були перші постріли російсько-японської війни. При небезпечному наближенні японського міноносця капітан «Корейця» Бєляєв повів човен на таран, але «японець» ухилився від зіткнення, побоявшись навіть випустити торпеду з близької відстані, бо вона могла пошкодити обидва кораблі. «Корейцю» вдалося повернутися в бухту неушкодженим, Корея оголосила про свій нейтралітет і японці не наважилися зайти в бухту нейтральної держави і вести в ній бойові дії проти російських кораблів. Вони навели свої торпедні апарати на «Варяг» і на канонерку «Кореєць» і дали застереження англійським, американським, французьким та італійським кораблям про те, що вони планують напад на російські кораблі. Командири іноземних кораблів заявили свій протест проти дій японців і попередили капітана «Корейця» про намір японців. Всю ніч чергували біля своїх гармат російські комендори, не спав і Павло Близнюк. Вранці 27 січня 1904 р. капітан «Варяга» Руднєв одержав ультиматум японців залишити порт до 12 годин дня. У випадку невиконання цієї вимоги надійшла погроза атакувати російські кораблі на рейді. В зв’язку з загрозою захоплення кораблів японцями Руднєв прийняв рішення прориватися в Порт-Артур. Передбачаючи неминучість бою з переважаючими силами противника командир «Варяга» перед виходом в море звернувся до моряків з словами: - Ніяких питань про здачу не може бути, ми не здамо їм ні крейсера, ні самих себе, битися до останньої можливості і каплі крові. Особовий склад з ентузіазмом зустрів слова свого командира. З готовністю зустріла звістку про майбутній бій і команда «Корейця». В 11.20 обидва кораблі знялися з якоря і покинули порт. В 11.45 японці підняли сигнал з пропозицією здатись, але «Варяг» і «Кореєць» мовчали. Тоді з японських кораблів пролунали перші постріли гармат з відстані 7 - 8 км. Розпочався бій «Варяга» з чотирнадцятьма кораблями японців. Перші сорок хвилин весь вогонь японських кораблів вівся по крейсеру «Варяг». «Кореєць» майже не приймав участі в бою, він був на 13 років старіший від «Варяга», мав слабку броню і ту тільки на палубі. Перед боєм капітан «Корейця» Бєляєв наказав спиляти верхні частини щогл, що завадило японцям вести прицільний вогонь і попадань в «Корейця» не було. Крейсер «Варяг» вів вогонь на два борти, потопив один японський міноносець і наніс пошкодження двом крейсерам, але і сам одержав серйозні пошкодження. Була виведена з строю більша частина артилерії, рульове обладнання, через підводну пробоїну в трюм почала поступати вода і крейсер почав кренитися на лівий борт. В бою загинув мічман граф Нірод та 33 моряки, було тяжко поранено 70 моряків, багато дістало легкі поранення. При виході з бою пораненого крейсера, прикриваючи його, «Кореєць» відкрив вогонь по японцях з важких гармат 203 калібру. Одразу після цих пострілів на одному з крейсерів японців почалася пожежа, почав тонути вражений пострілами японський міноносець. Море біля «Корейця» кипіло від розривів снарядів, але жоден з них так і не попав в човен. Після бою російські моряки вирішили підірвати свої кораблі щоб вони не дістались ворогу. Екіпажі кораблів були висаджені на іноземні кораблі, першим був підірваний «Кореєць». Уламки корабля впали поруч з американським судном і це налякало іноземців. Вони попросили капітана «Варяга» не підривати, а затопити крейсер, що і було зроблено. «Варяг» був одним з кращих крейсерів Тихоокеанської ескадри, це була тяжка втрата для російського флоту. Відзначаючи високий героїзм екіпажа «Варяга», військові історики вказують на серйозну тактичну помилку його капітана. Приймаючи рішення прориватися в Порт-Артур, йому не треба було брати з собою «Корейця», швидкість якого була всього 12 вузлів, тоді як «Варяг» розвивав швидкість 23 вузла. Самостійно «Варяг» міг би прорватись до Порт-Артура, і це було б доцільно, враховуючи ще й те, що «Кореєць» не представляв собою бойової цінності. В 1905 р. японці підняли затоплений «Варяг», відремонтували і ввели в стрій під назвою «Сойя».
Питання про повернення російських моряків вирішувалося дуже довго, тільки на початку квітня героїв зустрічала Одеса, а потім Севастополь. Груди матроса 1 статті Павла Близнюка прикрасила медаль та срібний Георгіївський хрест. 10 квітня спеціальний ешелон повіз 30 офіцерів та 600 матросів до столиці Росії Санк-Петербургу. Після царського огляду на Дворцовіїй площі був обід у Миколаївському залі Зимового палацу. Ось як описує автор цей прийом у царя: - В одному залі були офіцери, в іншому – матроси. Зайшов цар Микола II в матроській формі, привітав усіх. На столах для кожного матроса була приготовлена пляшка вина і горілки, посуд, дерев’яна ложка з срібним держаком. Біля кожного набору лежав годинник та срібна медаль з текстом «За бій «Варяга» і «Корейця» при Чемульпо». Після вступної промови царя до зали ввійшли два князі в парадному вбранні з підносом, чарками та горілкою. Один князь наливає чарку, другий дає її царю, а цар Микола подає чарку кожному матросу особисто. На другий день весь посуд був складений у саквояжі, які вручили кожному матросу на згадку про обід у царя. В 1905 р. Павло Близнюк був звільнений з армії в запас і повернувся до своєї домівки. Одружився, жив і працював у своєму господарстві в Пробужці. Це урочище підставчани і зараз називають «Матросове». На початку першої світової війни Павла Степановича знову призвали на військову службу, але згодом лікарі вимушені були демобілізувати його через хворобу серця. В 1932 році в віці 56 років П.С.Близнюк помер. Похований легендарний матрос в урочищі Пробужка, в 1986 році на його могилі встановлено пам’ятник з написом «Близнюк Павло Степанович, учасник легендарного бою крейсера «Варяг» та «Корейця» з японською ескадрою в 1904 р.». Нижче напис:
«.. Мы пред врагом не спустили
Русский отечественный флаг
Сами взорвали «Кореец»
Нами потоплен «Варяг».
В книзі П.В.Яковенка наведена також виписка 1984 р.з Центрального Держархіву Військово-Морського флоту Радянського Союзу про нагороди П.С.Близнюка та лист історичної групи Ради ветеранів Тихоокеанського флоту 1984 р. першому секретарю Липоводолинського райкому партії Яременку В.А.з проханням надати допомогу в увічненні пам’яті Близнюка П.С. і встановленні на його могилі пам’ятника або меморіальної плити. Є в книзі і фото сина Павла Степановича Андрія Павловича. Внук легендарного матроса Близнюк Микола Андрійович, 1949 р.н. живе в Липовій Долині, внук Михайло – в м.Барвенкове Харківської області.
На жаль не збереглися нагороди Павла Степановича, в роки голоду на Україні в 1933 р. нагороди були віддані за продукти харчування, збереглися тільки деякі фото пам’яті тих далеких подій.
Ф.Наумко м.Суми

За цим матеріалом журналіст Сумського тижневика «Панорама» Олександр Грінка написав статтю «Последний парад» (№ 31 (503) 30 июля – 6 августа, 2008 г. стр. А 15). Вміщено фото моряків «Варяга» та «Корейця». В кінці статті примітка: «Редакция благодарит за помощь в подготовкем материала Федора Наумко и Петра Яковенка». Інші матеріали про бій з японцями, список екіпажів та загиблих в бою є на різних сайтах Інтернету.

[img][/img]

Джерело:
Категорія: Видатні люди села | Додав: kraeznavec (31.07.2011) | Автор: E W
Переглядів: 530 | Коментарі: | Теги: | Рейтинг: /
Всього коментарів: 0