«Из полтавских дворян, капитанский сын».Генерал-лейтенант і сенатор, народився в 1778 р. в Полтавській губ., де жив його батько, капітан у відставці. Шести років С. був привезений до Петербурга і опреділений в артилерійський та інженерний кадетський корпус. Отримавши "за зразкові успіхи в науках і відмінну поведінку" звання капрала, а потім сержанта і золоту медаль, він в 1791 р. був випущений багнет-юнкером в артилерійський батальйон Балтійського гребного флоту, звідки через рік перейшов у бомбардирський полк і вступив до складу військ , розташованих у Польщі. У липні 1794 р. він разом з іншими був захоплений повсталими поляками в полон і утримувався там до вступу до Варшави Суворова. Як один з учасників розсіювання конфедератів, С. після закінчення військових дій був нагороджений чином підпоручика. У 1800 р., вже в чині майора, він за наказом Імператора Павла І супроводжував гр. Спренгпортена, який їздив до Франції як уповноваженого для попередніх переговорів про мир і для розміну полонених. У наступному році С. супроводжував того ж гр. Спренгпортена в його поїздці з важливим дорученням до Оренбурзьку губ. і Тобольськ, і звідси вже самостійно їздив в Нерчинськ і далі, до гирла Амура, а на зворотному шляху заглибився в Киргизькі степи і оглянув і описав Кавказьку і Кубанської лінії. Нарешті, в 1802 р. він був за височайшим повелінням відряджений з військовою метою в Константинополь, Малу Азію і на Іонічні острова, де тоді містився невеликий російський  військовий загін. Після такої майже чотирирічної подорожі, багатий відомостями і спостереженнями, С. повернувся в 1805 р. до Петербурга, особисто представив Олександру I звіт про поїздку по Амуру і Іонічним островам, був Імператором обласканий і отримав призначення на чільне місце бригад-майора в армію Беннігсена, яка виступала з Гродно в Сілезію. Внаслідок отриманої звістки про Аустерліцке пораження, армія Беннігсена повернулася незабаром назад, але С. за свою розпорядливість в цьому короткочасному поході був пожалуван  флігель-ад'ютантом Імператора. У другу війну з Наполеоном С. займав той же важливий пост бригад-майора в армії Беннігсена і протягом цієї кампанії брав участь особисто в кровопролитному авангардному ділі гр. Остермана при Чернова, в Пултусского битві, за відміну в якому отримав Георгіївський хрест, 4-го класу, і у кровопролитній битві при Прейсіш-Ейлау (26 і 27 січня. 1807 р.). З повідомленням про останній битві та сімома відбитими у французів прапорами С. 29 січ. був відправлений Беннігсеном в Петербург, де отримав орден св. Анни 2-й ст., І Імператор особисто привітав його з чином полковника, хоча всього за тиждень перед цим він отримав чин підполковника за старшинством. Повернувшись в армію, С. брав участь знову у справах при Вольсдорфе (24 травня), при Анкендорфе (25 травня, за відміну в цій справі нагороджений золотою медаллю з написом "За хоробрість"), під Гейльсбергом (29 травня) і під Фрідланді (2 червня), де був тяжко поранений кулею в ліву руку; за цю справу отримав Володимира 3-го ступеня. Повернувшись після Тільзітського світу до Росії, С. отримав наказ сформувати і навчити стройової службі чотири резервних батальйону для армії, що діяла у Фінляндії, що їм і було виконано цілком успішно. Під час Галицького походу в 1809 р. він був бригад-майором при головнокомандуючому кн. С. Ф. Голіцину, а потім у званні повноважного комісара вів переговори з австрійцями про відступлення Тарнопільської  і про очищення військами інших австрійських областей.

Після повернення з Галичини С. був прийнятий в свиту государя, але, призначений у жовтня 1811 р. бригадним командиром в формовану в Москві 27-ю піхотну дивізію Неверовського, разом з останньою весною 1812 р. виступив знову в похід проти французів. 4-го та 5-го серпня бригада С. мужньо відстоювала Роченське передмістя Смоленська проти переважаючих сил ворога, а вночі 6-го серпня, залишивши спопеліле місто, стала відступати до Бородіно, під яким, побудована в батальйонні колони, з шістьма орудіями, займала ліву частину Шевардинского редуту і 24 серпня  захищала його від багаторазових і запеклих нападів генерал. Компана до тих пір, поки не прийшов наказ Кутузова залишити редут. У цій битві С. сильно контузило праву руку, але поля бою він не залишив. 26 серпня., в день Бородінської битви, полки С. разом з усією дивізією Неверовського займали другу лінію, безпосередньо за гренадерською дивізією гр. Воронцова, і після майже повного знищення останньої змушені були, підтримувані кіннотою, піти в штики; після тривалої сутичка вони за наказом вийшли з бою, в числі ... всього декількох десятків чоловік. У цей кривавий день куля роздробила С. кістку лівої ноги, і він, отримавши чин генерал-майора, майже на цілий рік повинен був розлучитися з армією. Повернувся він знову в неї тільки в липні 1813 р. і з відновленням після Пойшвіцкого перемир'я військових дій знову взяв участь в цілому ряді справ: при Кейзерсвальде (7 серпня.), При Бунцлау (11 серпня.), При Кацбахе (14 серпня.) , вдруге при Бунцлау (17 серпня отримав "за відмінні дії" орден св. Анни 1-го класу і прусський орден Червоного орла 2-й ст.), при Мейссене (22 верес.) і, нарешті, під Лейпцигом (6 жовтня.), де він зайняв місце смертельно пораненого в цій битві Неверовського і крім своєї 27 дивізії командував ще 10-ма полками. У цій битві 6 жовтня. С. увірвався в північне передмістя Лейпцига і в числі інших трофеїв відняв у французів прапор 140-го полку, а на інший день, поранений в руку, але не залишаючи бою, він опанував дер. Фаффендорф і допоміг гр. Ланжерону взяти Галльське передмісті Лейпцига, де кожен крок коштував потоків крові. По слідам відступаючих  французів С. разом з рештою армії після Лейпцига попрямував до Майнцу і брав участь у блокаді цієї фортеці. За відмінності в Лейпцігському бої С. отримав довічну пенсію.

Перейшовши після блокади Майнца Рейн (20 грудня) та вступив у межі Франції, С. зі своєю 27-ю дивізією знову витримав цілий ряд сутичок - у Войцлера (9 січня. 1814 р.), під Брієнном (17 січ., перша сутичка ) і під тим же Брієнном (20 січня.) - загальний бій. День цього бою був самим славним і разом з тим останнім бойовим днем ​​С. Корпус гр. Лівена, в якому знаходилася його дивізія, був посланий для оволодіння селищем Ла-Ротіера, дорогого Наполеону за спогадами з дитинства та захистило їм особисто. Кілька разів селище переходило з одних рук в інші. С. зі своєю дивізією бився відчайдушно, і тільки після запеклого нічного бою йому вдалося примусити Наполеона очистити позиції. Переслідуючи ворога за село, С. був важко поранений в обличчя. Куля пройшла наскрізь, від одного вуха до іншого, роздрібнивши обидві щелепи і зуби. У несвідомому вигляді він був винесений з поля бою, і хоча після ретельного медичного догляду згодом оговтався, але у військових діях більше вже ніколи не брав участі. Олександр I удостоїв пораненого генерала особистим відвідуванням, нагородив його Володимиром 2-й ст., Подарував йому 1000 червінців, а 18 верес. 1815 подарував йому дванадцятирічну дохідну оренду в Курляндскій губ. Під час царювання Олександра I, С. протягом одного року (з серпня 1823 р. по листопад 1824) був головою  "комиссии, учрежденной для составления определительного положения о числе подвод, потребных войскам, при передвижении их, для подъема тяжестей". Імператор Микола I через кілька днів після коронації, 6 верес. 1826 р., призначив С. сенатором, пожалував в таємні радники, але скоро, на прохання самого С., перейменував його в генерал-лейтенанти. Будучи сенатором, С. отримав ордени - св. Анни 1-й ст. з імператорською короною і Білого орла. Помер він у Петербурзі, 21 жовтня 1841 року.

Толль, "Настольный словарь", т. III, стр. 528. — Справочный энциклопедич. словарь", т. IХ, СПб. , 1885 г., s. v. — "Военная Галерея Зимнего Дворца", т. III, СПб. , 1846 г. — "Деяния русских полководцев, ознаменовавших себя в войну с Францией 1812—1815 гг.", СПб. , 1822. — Михайловский-Данилевский, "Описание второй войны Импер. Александра I с Наполеоном в 1806—1807 гг." — Его же, "Описание Отечественной войны 1812 г.", СПб. , 1839 г. — Его же, "Описание войны 1813 г.". — "В память столетнего юбилея военного ордена св. Великомуч. и Побед. Георгия, 1769—1869 гг.". — "Mémoires" гр. Спренгпортена (рукопись, находящ. в Императ. Публ. библиот.).