2.ГРУНЬ - річка, яка бере початок біля села Павленкове Лебединського району Сумської області. Річка Грунь протікає територією Сумської та Полтавської областей. Є правою притокою р. Псел (басейн Дніпра). Довжина 85 км, площа басейну 1,09 тис.кв.км. У межах Сумщини довжина 46 км, площа басейну 598 кв.км, та Полтавщини - 39 км, площа басейну 411 кв.км. Річище звивисте, завширшки до 10 м. Глибина річки пересічно 1,2 м. Похил річки 1 м/км. Використовують для водопостачання. Рибництво. На правому березі річки Грунь розміщено село Підставки.
У Грунь в селі впадають дві менші річки - права притока Пробужка, та ліва - Куличиха. У XVII столітті річка називалась «Гроні Великі». Напевно, назву річці дали вихідці з Карпат. Слово «грунь» дослівно переводиться як «горб, підвищення». Річка, що тече серед горбів та підвищень, бо правий берег у річки дійсно високий. На березі р. Груні розміщені м. Гадяч (при впадінні Груні у Псел), села: Красна Лука, Римарівка, Сватки, Бірки, Підставки, Синівка, Подільки, Капустинці, Василівка.

3.ПРОБУЖКА - річка, що впадає в селі Підставки у річку Грунь. Назва річки походить від того, що з початком весни вона пробуджується, розливається і виходить з берегів. Бере початок за селом Беєве Липоводолинського району Сумської області. Згадується вже в XVII столітті. 1859 році по берегах річки Пробужка було 11 поселень, де проживало 839 жителів. Багато предків-підставчан проживало колись по берегах цієї річки. На річці було колись чотири водяних млини, а також декілька дерев'яних містків. На початку XX століття річка була ще глибоководна. На берегах річки колись водилося багато чорногузів та журавлів. Ще й до цього часу в Пробужці водяться черепахи з панциром невеликого розміру. Є риба. Нині річка заболочена, влітку місцями пересихає. Через річку в селі Підставки проходить автотраса Липова Долина - Лебедин.

4. КУЛИЧИХА - річка, що впадає в Грунь. Бере початок у Гадяцькому районі Полтавської області. Відома по документах з XVII століття. Назва річки, напевно, пов'язана з невеликою болотною птицею з довгими ногами, яка колись тут водилась у великій кількості. У 1716 році згадуються Олешка і Федір Шимченкові, рідні брати, козаки підставські при греблі Куличисі з гаєм і сінокісним болотом, з лозами і з лугом. Нині річка пересихає. Недалеко від впадіння в річку Грунь по обох берегах Куличихи знаходиться сосновий бір.

5.РАДГОСПІВСЬКЕ ПОЛЕ - це поле належало в кінці 20-х на початку 30-х років радгоспу, центр якого знаходився у Ленінському (за Синівкою), звідси його і назва. У XX ст. це поле належало КСП «Великий Жовтень» і межувало з КСП імені Леніна с.Синівка.

6.БЕРДИЦЬКИЙ СТАВОК - це ставок, що був у гребельках. Штучно створений, коли першим секретарем Синівського райкому партії був Бердицький Володимир Іванович (1955-1956). Нині ставка не існує, але дехто з підставчан цю місцевість називає так - Бердицький ставок.

7.ШПИЛЬ—дослівно «невисока кругла гірка». Це гостроконечний пагорб між «гребельками» і початком села з північної сторони. Шпиль знаходиться на території саду.

8.ГОРОБЦЕВА ГОРА - гора, на якій стояв вітряний млин, що належав Горобцю Петру Григоровичу та його батькові Горобцю Григорію. Від назви володаря млина і гора стала називатися Горобцева. Давно вже немає млина, а пагорб заріс дубом та акацією. Тут розміщене невеличке кладовище.

9.КАЛЬКОВА ГОРА - Горобцеву гору більш молоде покоління ще називає Кальковою. Найближча хата від гори була Калька Миколи Зіновича. Звідси ії і назва. У цьому пагорбі беруть глину. Цей пагорб - древнє кладовище. Через гору проходить ґрунтова дорога з села в поле, у ліс Димид.

10.ПІСКІВСЬКИЙ ЯР - це великий, глибокий яр, що знаходиться поблизу з МТФ № 1 на північ. Частково засаджений дубом, акацією та іншими видами дерев. В яру є поклади глини. Назва не вияснена. Поруч з яром проходить ґрунтова дорога з Підставок на Колядинець.

11.КОНОПЛЯНКИ - так називалась місцевість на заході від тракторного табору до МТФ № 1 - на сході. Тут колись були копанки, в яких вимочували коноплі.

12.СИВИР - так називається північно-східна частина села. Напевно, від російського слова «север» - північ. В ХV-ХVІ століттях багатолітні татарські напади і спустошення привели до того, що осіле населення відступало на північ. З цієї пори промисловий люд, який займався рибною ловлею і полюванням у віддалених «уходах», виступає під іменем «севруков». Значні округи самих «уходів» називаються «севирами», «сиверами» і т.д. Назви ці тюркського походження і в перекладі означають: дикий, здичавілий. Можливо, це ім'я і було засвоєне суворими мисливцями. Отже сивир - це місце, де займалися полюванням, рибною ловлею.

13.СИРОТЮКІВСЬКЕ - так називають частину Сивира. Колись тут жив Яковенко Іван Мусійович (1907-1944), якого по вуличному називали «Сиротюк». Походження прізвиська не з'ясовано.

14.ЯКОВЕНКІВКА - так називалась вулиця, на якій проживали лише одні козаки на прізвище Яковенко. Нині це вулиця Гагаріна.

15.ГОРДЮШКІВКА - знаходиться на захід від Сивира. Названа так від того, що люди, які там проживали, дуже гордилися, хвалилися.

16.ГАРКАВЕНКІВКА - так ще називають Гордюшківку. Названа за прізвищами Гаркавенко, які тут проживали. Серед жителів села їх називали по-вуличному «гордюшками».

17.РАЛКІВЩИНА - знаходиться між Гордюшківкою і током КСП «Великий Жовтень». У кінці XIX століття тут народився і проживав майбутній командарм Василенко Матвій Іванович (1888-1937). Потім цю землю купив Ралко. Звідси і назва. Колись тут був чудовий сад. До середини 60-х років тут знаходився свинарник колгоспу. Недалеко була конюшня. Ще на Ралківщині була парня, де гнули дуги і колеса для возів і гарб.

18.РОСПОПОВА ЛУКА - від Ралківщини і старої конюшні до Зеленського містка з північного заходу знаходилась земля і лука, якою володів Роспоп Василь. До середини 60-х років там знаходилися два корівники колгоспу «Великий Жовтень». У жовтні 1941 року тут загинув лейтенант Урусов Михайло Макарович.

19.ЗЕЛЕНСЬКИЙ МІСТОК - це дерев'яний місток через річку Пробужка недалеко від її впадіння в річку Грунь. Названий так тому, що рядом проживав Зеленський Яків Андрійович - учасник першої світової війни, нагороджений Георгієвським хрестом.

20.КРАСНИЙ МІСТОК - друга назва Зеленського містка. У XIX столітті тут був водяний млин. Двері при вході в млин були пофарбовані червоною фарбою, що було рідкістю в ті часи. Звідси і назва містка - красний, тобто червоний. Ще й до цього часу збереглося декілька дерев'яних паль від водяного млина