Вітаю Вас Гість!
Середа, 27.11.2024, 13:38
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Категорії розділу

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Пошук

Форма входу

Друзі сайту



 О.В.Климов  

Міні-чат

Погода

Погода в Україні


Видатні люди,які народилися, проживали або проживають в селі

Головна » Статті » » Видатні люди села [ Додати статтю ]

Близнюк Павло Степанович
Павло Степанович народився в селі Підставки в урочищі Пробужка в сім'ї козака Близнюка Степана у 1876 році. У 1894 році Павло виїхав з Підставок до Криму на сезонні роботи, де працював влітку та восени, а зимою приїжджав у рідне село. У 1897 році Павла Близнюка призвали на військову службу. Він був зарахований на флот, де прослужив близько семи років. А служив він на канонерському човні "Кореєць". Разом з крейсером "Варяг" цей човен приймав участь у легендарному бою з японською ескадрою в бухті Чемульпо 27 січня 1904 року.
Крейсер "Варяг" був побудований в Америці. Його тоннаж -6500 т, а швидкість до 24 вузли (44 км/год). Він мав на озброєнні 12 гармат - 152 мм, 12 - 75 мм, 8 - 47 мм, 2 - 37 мм, а також 6 торпедних апаратів. Екіпаж "Варяга" нараховував 573 моряки. Весною 1901 року із порту Філадельфія він вирушив до Росії, а в травні прибув у порт Кронштадт. "Варяга" було зараховано до складу Тихоокеанської ескадри і незабаром він вийшов до місця призначення. Перехід продовжувався п'ять місяців - через Атлантичний, Індійський, Тихий океани та декілька морів. Наприкінці 1903 року крейсер "Варяг" прибув у корейський порт Чемульпо, як стаціонар для охорони іноземних посольств У Сеулі.
5 січня 1904 року на зміну крейсеру "Боярин" і канонерському човну "Гіляк", які відбули в Порт-Артур, до "Варяга" приєднався канонерський човен "Кореєць". Його було побудовано у Стокгольмі фірмою Бергзунд і спущено на воду 7 серпня 1886 року. Це був головний корабель великої серії російських мореходних канонерок. Він мав тонаж -1334 т., сила механізмів - 1560 кінських сил, швидкість ходу - 13,5 вузлів. Довжина човна була 66,3 м, а ширина - 10,7 м. На озброєнні було: 2 гармати 203 мм, 1 - 152 мм, 4 - 107 мм, 2 - 47 мм, 4 - 37 мм, одна десантна пушка 64 мм, а також один торпедний апарат. Екіпаж "Корейця" налічував 179 чоловік, з яких 10 були офіцерами.
У бухті Чемульпо стояв також японський крейсер "Чіода". На початку двадцятих чисел січня на "Варяг" було доставлено шифровку від російського посланника Павлова. Він повідомляв, що за свідченням корейського імператора, десять японських кораблів ідуть до Чемульпо.
Звістку про розторгнення дипломатичних відносин між Японією і Росією командир "Варяга" Руднев одержав 23 січня 1904року. Про свої наступні дії він спробував запросити Порт-Артур, де перебувала база флоту. Та зв'язок був перерваний. Російський посланник теж не наважився вживати заходи самостійно. Хоч "Варяг" міг би забрати весь склад місії вийти під прапором посланника, а "Кореєць" вийшов би під прапором консульства. Але цього не сталося. Тоді з депешами в Порт-Артур підготували "Корейця". У ніч перед його відходом крадькома залишив порт японський крейсер "Чіода". Проте, його видали непогашені вогні, та скрегіт японських ланцюгів. 26 січня командир "Варяга" капітан першого рангу В.Ф. Руднєв вирішив використати "Корейця" для відправки термінових депеш наміснику. Канонерка знялася з якоря в 15.45, але, не пройшовши і двох миль, була зустрінута у форватері японськими кораблями. Вони йшли у двох колонах: справа - чотири крейсера, зліва - чотири міноносці. Недалеко за островом Іодольмі знаходилось ще декілька японських кораблів. Прапорним сигналом "Кореєць" попередив "Варяга" про появу японської ескадри. "Кореєць" увійшов у вузький коридор між колонами японських кораблів. Раптом один з японських крейсерів перегородив шлях російській канонерці, а есмінці стали попарно заходити з обох бортів. Розуміючи, що "Варяг" не зможе швидко підняти пари, командир "Корейця" капітан другого рангу Г.П.Біляєв повернув назад, до Чемульпо, На човні заграли бойову тривогу коли японці пустили першу торпеду. До своєї гармати на "Корейці" став 28-річний комендор, матрос першої статті Павло Степанович Близнюк. Від попадання першої торпеди канонерці вдалося ухилитися завдяки розпочатому повороту, друга торпеда пройшла поруч з човном, а третя, яка невідворотно наближалася до правого борту, чомусь затонула в декільках метрах від човна. За черговою атакою капітан Біляєв повів "Корейця" на таран. Японський міноносець ухилився, не пустивши торпеду. У ході цих атак "Кореєць" зробив два постріли з 37-мм гармат - їм суджено було стати першими пострілами російсько-японської війни. Проходячи повз "Варяга", Біляєв повідомив Руднєва про напад японців.
Корея оголосила нейтралітет, тому бойових дій на рейді Чемульпо не відбулося. Вночі японці розмістилися між своїми транспортами і російськими кораблями. Вони навели торпедні апарати на "Варяг" і "Кореєць". Всю ніч чергували біля гармат російські комендори, не спав і П.С.Близнюк. Командири англійського, французького, італійського та американського стаціонарів одержали застереження японського адмірала Уріу про напад на російські кораблі. Про японське повідомлення Біляєва інформували командири французького та італійського суден, які заявили протест проти дій японців.
Вранці Всеволод Федорович Руднєв одержав ультиматум японського адмірала залишити порт до 12-ї години. Капітан Руднєв порадився з офіцерами і вирішив прориватися до Порт-Артура і, якщо не вдасться, підірвати "Варяга" і "Корейця", але ні в якому випадку не здаватися японцям.
На англійському крейсері відбулося засідання командирів усіх кораблів. Руднєв оголосив про рішення прориватися, а о 10-й годині - про початок воєнних дій. Команди російських кораблів з піднесенням зустріли повідомлення про початок бою. "Варяг" і "Кореєць" знялися з якорів і рушили в море. Їх супроводили команди іноземних суден. Оркестр "Варяга" грав англійський, французький, італійський гімни. Італійці виконали російський.
У морі японці запропонували здатися. Але "Варяг" і "Кореєць" мовчали. Тоді з відстані 7000-8000 метрів пролунали перші постріли з "Асами". Розпочався бій "Варяга" з чотирнадцятьма кораблями японців - шість крейсерів і вісім міноносців.Перші сорок хвилин, коли вогонь всієї ворожої ескадри був націлений на "Варяг", "Кореєць" практично не приймав участі у бою. "Кореєць", який мав десять гармат, сім кулеметів і один торпедний апарат, був на 13 років старіший від "Варяга", мав слабку броню і ту тільки на палубі. Біляев віддав наказ перед боєм зрубати всі стеньги і два гафеля, що завадило потім японцям точно розраховувати відстань, і попадань у "Корейця" не було.
У ході бою "Варягом" був потоплений один міноносець і пошкоджені крейсери "Асама" і "Чіода". У зв'язку з тим, що на "Варязі" була виведена з ладу майже вся артилерія, пошкоджені всі надбудови і шлюпки, а головне - втрачено рульове управління - довелося повертатись на рейд. Лише в 12.25, коли поранений крейсер розпочав відхід, щоб вийти з бою, канонерський човен, прикриваючи "Варяг", відкрив по японцях вогонь з 203-мм гармат. І зразу ж від його пострілів виникає пожежа на одному з японських крейсерів, розпочинає тонути поцілений міноносець. Море навколо "Корейця" кипіло від розривів, але ні один ворожий снаряд так і не попав у човен.
Після бою російські моряки вирішили підірвати свої кораблі. Першим - "Корейця". Уламки щогл разом з прожектором впали біля борта американського судна, що налякало іноземців. Вони попросили Руднева затопити "Варяга", що й було зроблено. Руднєв не знав, як оцінять у російських верхах їх вчинок, але японцям вони не здалися.
Переговори про виїзд росіян з Чемульпо велися довго. Через дев'ять днів Руднєв з китайського порту Чіфу направив наміснику телеграму, в якій повідомляв: "Крейсер "Варяг" не маючи можливості продовжувати бій, повернувся з'єднано з "Корейцем" на рейд Чемульпо, де перевезли команди на іноземні крейсери, пустили свої на дно, щоб не дати японцям. На "Варязі" вбиті: мічман граф Нірод і 33 моряки, 70 моряків поранені тяжко,багато - легко. На "Корейці" втрат немає. Доповідаю про самовіддану хоробрість і відмінне виконання обов'язку офіцерами і командами".
Лише на початку квітня моряків зустрічала Одеса. Прямо тут, на палубі корабля героям Чемульпо вручали нагороди. Серед нагороджених був і Близнюк Павло - матрос 1-ї статті, його груди прикрасила медаль та знак військового ордену Святого Георгія 4-го ступеня за № 98020. Павло Степанович був нагороджений знаком відзнаки Військового ордену, або солдатським "Георгіевським хрестом". Так його називали в народі. Він являв собою невеличкий срібний хрест на чорно-жовтій "Георгіївській стрічці". Цим орденом нагороджували за особливі подвиги рядових солдат і моряків, а також юнкерів. В Олександрійському саду на честь моряків салютували гармати, а кораблі на рейді і в порту підняли прапори.
Потім урочистості в Севастополі. А 10 квітня спеціальний ешелон повіз звідти 30 офіцерів і 600 матросів до столиці.Через кілька днів на Миколаївському вокзалі в Санкт-Петербурзі моряків зустрічали всі вищі чини флоту на чолі з генерал-адміралом великим князем Олексієм Олександровичем, представники армії, міської думи, дворянства, дипломати. Потім царський огляд на Двірцевому плаці, обід у Миколаївському залі Зимового палацу, вручення медалей "За бій "Варяга" і "Корейця" з часами, прийом у міській думі, вручення подарунків. Кожний із моряків одержав особливий "Георгіївський прибор", яким він користувався на обіді в царя Миколи II.
Павло Степанович привіз із Петербурга картини, на яких були зображені кораблі російського Тихоокеанського флоту, карта з російськими кораблями, окремо кораблі "Варяг" і "Кореєць", як виходили з бою. Знімки героїчних кораблів після бою, фотографії В.Ф.Руднєва, та Г.П.Біляева. Ці реліквії довго зберігалися в родині Близнюків. Окремі з них залишилися і до цього часу в онуків.
Ще коли був живий Павло Степанович, то він розповідав,що коли служив на Далекому Сході на "Корейці", то купив японського сукна. На ньому хвилі так і переливались і пошив матроську форму. Але, як його зустрів командир човна Біляев, то зауважив, що не слід матросам одягатися не по формі.
А ще він розповідав, який був прийом у царя. В одному залі були офіцери, а в іншому - матроси. Зайшов цар Микола II у матроській формі. Привітав всіх. На столах була приготовлена на кожного матроса пляшка вина і горілки, посуд, ложка. Ложка була дерев'яна, а держак срібний і поясок кругом держака описаний золотом. Держак ложки був круглий, а кінчик восьмигранний. Біля прибору лежали часи у футлярі з 16 каменями на срібній ціпочці, які заводились ключем. Біля часів була срібна медаль. Вони вручалися кожному матросові. Після вступної промови царя, до зали ввійшли два князі у повному вбранні. В одного з них був піднос, на тарілці - чарки, а в іншого - горілка. Один наливає, а другий - підносить, цар Микола бере чарку і подає кожному матросу особисто. Таку процедуру проводили до кінця обіду. На другий день весь посуд був складений у саквояжі. Його вручили кожному матросу на згадку, як обідали у царя. Ще Павлові Степановичу довелося випити чарку столітнього вина, від якого голова не боліла, а ноги не дуже носили.
Крім Георгієвського хреста 4 ступеня, медалі "За бій "Варяга" і "Корейця" при Чемульпо", Близнюк П.С. ще був нагороджений срібною медаллю "За похід у Китай". Він приймав участь у ліквідації китайського повстання іхетуанів чи "Боксерського повстання", яке було в Китаї з 1898 по 1901 рр.
У 1905 році Павло Степанович Близнюк був звільнений у запас і повернувся додому. Одружився. У родині Близнюків було кілька десятин землі, кінь, дві корови. Коли розпочалася перша світова війна Близнюка П.С. знову призвали на військову службу. Але згодом його демобілізували через хворобу серця. В останні роки свого життя він жив і працював у своєму господарстві в Пробужці. У 1932 році перестало битися його серце. Нагороди Павла Степановича не збереглися У тяжкі для сім'ї роки голодомору 1932-1933рр. нагороди віддали до "Торгсіну", а на виручені гроші купували продукти харчування.
У Пробужці, в Середньому яру, є урочище, яке підставчани називають "Матросове". Тут колись жив П.С.Близнюк. Тут він і похований. У 1986 році на його могилі встановлений пам'ятник, на ньому надпис: "Близнюк Павел Степанович 1876-1932 участник легендарного боя крейсера "Варяг" и "Корейца" с японской эскадрой в 1904 г.".
"... Мы пред врагом не спустили
Русский отечественный флаг.
Сами взорвали «Кореец»
Нами потоплен «Варяг».


Джерело:
Категорія: Видатні люди села | Додав: Admin (16.10.2010) | Автор: E W
Переглядів: 1259 | Коментарі: 0 | Теги: | Рейтинг: /
Всього коментарів: 0