Вітаю Вас Гість!
Сумська область, Роменський район с.Підставки
Меню сайту
Категорії розділу
| Видатні люди села [37] |
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
| Видатні люди села [37] |
| Головна » Статті » » Видатні люди села | [ Додати статтю ] |
| Народився 6 січня 1926 року в селі Підставки. Закінчив Підставську семирічну школу. У кожної людини на життєвому шляху бувають і злети, і падіння, свої радощі і незгоди. Всього було на життєвій дорозі і у Володимира Васильовича. У грізному 1941-му батько, та два старших брати пішли на фронт. Володя у п'ятнадцять років разом із матір'ю взяв на себе чоловічі турботи. Нелегко все давалося у роки фашистської окупації. У сім'ї ледь зводили кінці з кінцями. У вересні 1943 року, коли було звільнено село Підставки від фашистських загарбників, сімнадцятирічний Володимир теж пішов на військову службу. Потрапив на Урал у запасний полк, де в навчальній роті оволодівав військовою справою. Одночасно працював на заводі, виготовляв зброю для фронту. Від напруженого навчання, нелегкої праці все більше давала про себе знати хвороба. Тож через рік залишив військову службу, повернувся у Підставки. Спробував продовжити навчання в технікумі хімічної промисловості міста Шостки, але через хворобу не витримав. Зрештою, в 1946 році у місті Суми закінчив короткочасні курси шляховиків. І відтоді більше тридцяти років прокладав, приводив до ладу грунтові шляхи, вкладав бруківку, асфальт. Робив усе так, щоб легкою, щасливою була дорога для людей. З дитинства Володимир Васильович захоплювався поезією, багато читав. Іноді пробував сам братися за перо. Не виходило. Та й часу за роботою, домашніми турботами не вистачало. Як не дивно, а натхнення прийшло лише в п'ятдесят років, коли за станом здоров'я вийшов на пенсію. Почав писати вірші, гуморески з 1976 року. І називалася перша гумореска "П'ятдесятиріччя". Самому сподобалась, друзі оцінили. Перша проба дала поштовх до постійної праці, творчості. З-під пера колишнього шляховика на папір лягають вірші, гуморески, сатиричні мініатюри. Звичайно, не всі досконалі, але написані були від душі. Лише восени 1982 року з'явилися перші публікації на сторінках Липоводолинської і Лебединської районних газет. То ж була і перша радість для немолодого вже тоді початківця. Спочатку Володимир Васильович спробував свої творчі здібності в поезії, сатирі. Не все вдавалось, як хотілось, але не впадав у розпач, наполегливо працював над кожним черговим твором, кожним рядком, словом. Згодом поряд з віршами, гуморесками на сторінках Липоводолинської і Лебединської районних газет стали все частіше з'являтися кореспонденції Володимира Роспопа на різні актуальні теми. Сількор з теплом писав про людей праці, своїх земляків. У публікаціях порушував питання охорони природи, моралі, військово-патриотичної тематики. Його замальовки, кореспонденції відзначалися глибиною, актуальністю, привертали увагу читачів. В.В. Роспоп був одним з активних членів літературної студії імені Ф. Швіндіна, що діє при редакції Липоводолинської районної газети. Пристрасно і захоплено читав на засіданнях свої вірші, гуморески, давав добрі поради молодим колегам-початківцям по перу. Завжди у творчому пошуку, він інтенсивно працював над новими творами. Не іржавіло його сількорівське перо. Як і в трудовому строю, на будівництві шляхів, він робив почесну справу на добро і радість людям. Служив їм правдою серця, теплим, а коли й гострим словом. В майбутньому Володимир Васильович мріяв видати збірку своїх творів, та на жаль мрія не здійснилась. Через тяжку хворобу, помер 12 листопада 1991 року. Похований в селі Підставки. У пам'яті жителів села він залишиться людиною, місцевим поетом-гумористом, чия поетична муза не мовчала. Джерело: | |
| Переглядів: 830 | Коментарі: 0 | Теги: | Рейтинг: / |
| Всього коментарів: 0 | |
