У цей день у невеликому містечку Віфлеємі відбулося небувале
подія - народився у світ Богонемовля, Син Божий. Ісус Христос народився
надприродним чином від Діви Марії, Богородиці.
Прийшовши на землю, Христос не був зустрінутий пошаною, знатністю і
багатством. У Нього навіть не було колиски, як у всіх дітей, не було і
притулку - Він народився за містом, в печері і був покладений у ясла,
куди кладуть корм для тварин.
Першими гостями божественного немовляти були не царі і вельможі, а
прості пастухи, яким Ангел сповістив про Різдво Христове: «Я благовіщу
вам велику радість, яка буде всім людям, бо нині народився вам у місті
Давидовому Спаситель, Який є Христос Господь! І ось вам знак: ви
знайдете Дитину сповиту, що лежить в яслах »(Лк 2,10-12).
Пастухи першими поспішили поклонитися новонародженому Спасителеві. У цей
час з дарами Царю Світу йшли волхви (древні мудреці) зі сходу. Вони
чекали, що незабаром на землю повинен прийти великий Цар Світу, а чудова
зірка вказала їм шлях до Єрусалиму.
Волхви принесли Немовляті дари: золото, ладан і смирну. Ці дари мали
глибокий сенс: золото принесли як Царя у вигляді данини, ладан як Богу, а
смирну як людині, яка повинна померти (смирної в ті далекі часи
помазував померлих).
Але невже так зустрінутий був народжений Христос? Свята церква співає,
що все творіння Боже зустрічало Спасителя: ангели принесли Йому спів,
волхви - дари, пастирі зустріли Немовляти, земля приготувала
печеру-вертеп, а Матір'ю Господа стала Діва Марія.
Різдво Христове завершує сорокаденний Різдвяний піст (свята
Чотиридесятниця), напередодні свята дотримується суворий піст. Після
Різдва настають святки - святі дні або 12 днів, протягом яких
відзначається свято.
рибирають житло. До 4 січня , дня Анастасії, будинок повинен бути
святково прибраний. Саме в цей день заготовляють все для приготування
майбутньої святкової вечері. Нерідко на Анастасію кололи свиню, тобто,
проводили «свіжину». І, врешті-решт, - кульмінація свята - Святвечір
або, по-іншому, Багата кутя ( 6 січня ).
За традицією кожен член родини в цей вечір повинен бути вдома, причому,
не можна спізнюватись до святкового столу, так як, вважається, що будеш
весь рік блукати. Під час вечері не можна виходити з-за столу та голосно
розмовляти.
Святковий стіл повинен вражати своїм різноманіттям, але не треба
забувати, що ще триває піст, тому любителям чарки доведеться трохи
зачекати.
Головною стравою на столі цього вечора є, безумовно, кутя. Протягом усіх
свят, аж до Водохреща, кутя повинна стояти на найпочеснішому місці в
будинку. Після закінчення вечері діти несли обід до своїх хрещеним,
дорослі готувалися до вечірньої церковної служби. Лише дівчатам, які
завжди хочуть дізнатися про свою долю, не було спокою.
Поступово закінчується вечір і наступає чарівна різдвяна ніч, під час
якої не можна спати, так як можна «проспати» все щастя. Тим не менше,
навіть при великому бажанні заснути просто неможливо - церковні дзвони,
ватаги колядників створюють урочисто-святкову гаму звуків. Обряд
колядування досить давній - він прийшов з дохристиянських часів, коли
наші предки шанували Сонце святом Коляди. Найбільше серед колядників
зустрічалося дітей, і це зрозуміло. Колядувати і заходити першими в
будинок господаря в день Різдва можна лише чоловікам, які, відповідно до
звичаю, несуть в домівку мир та спокій.
Після закінчення церковної відправи родина знову збирається на святковий
обід, який вже не є пісним. Після обіду настає час заслуженого
відпочинку. У гості можна йти вже після обіду. Одружені діти, як
правило, йдуть до своїх батьків. На вечір гуляння розпочинаються з новою
силою. Хлопці влаштовують вертеп - своєрідний спектакль, головними
дійовими особами в якій є «Коза», «Пастух» та інші.
|
