Чебрець (Thymus) — рід напівкущів з родини губоцвітих. В Україні зустрічаються 36 видів, у тому числі найпоширеніші Чебрець широколистий (Th. latifolius) і Чебрець звичайний (Th. serpyllum), що їх використовують як сировину для одержання тимолу. Вивари і настої Ч. звич. вживають у нар. медицині при захворюванні дихальних шляхів тощо. Чебрець – багаторічний невисокий напівчагарник з дрібними схоже еліптичними листям і рожево-ліловими квітками, які цвітуть практично все літо. Насіння дозрівають у липні-вересні.
Для використання в лікувальних і кулінарних цілях збирають наземну частину рослини – гілочки з листям, квітки, насіння. Сушать чебрець у затіненому і добре провітрюваному місці.
Хімічний склад
Хімічний склад: ефірна олія (0,1 — 1%), до складу якої входять тимол (близько 30%)), борнеол, карвякрол (ЗО— 40%), терпінен, цимол, лінадоод, нингиберен: гіркоти, ду-бильні речовини (3,4—7 4%), камедь, олеїнова Гі урсолова кислоти, барвники, флавонозі глікозиди, смоли, мінеральні солі.
Застосування
Чебрець (чебрець, богородничная трава, чабер, чепчик) добре відомий у багатьох країнах, де його застосовують і як лікарський засіб, і як ароматну приправу до страв. Крім того, чебрець використовують в ритуальних діях і магії. Ароматний дим чебрецю в Древній Греції застосовували при проведенні богослужінь. На Русі в період святкування Успіння пресвятої Богородиці чебрецем прикрашали ікони Божої Матері. У багатьох країнах цю траву вважають символом родючості і плодючості, тому вінки з чебрецю надягали нареченим. До того ж, чебрець використовували в якості різних оберегів і поміщали в ладанки, оскільки, на думку знахарів, він охороняє від пристріту, злих духів.
Застосування в медицині
Сушений чебрець і препарати з нього продаються в аптеках. Це відмінне антисептичну, бактерицидну, протигіпертонічний, потогінний засіб, він володіє вираженим заспокійливим, болезаспокійливою, ранозагоювальні, протисудомною, сечогінною дією. Застосовується при лікуванні невралгій і невритів, захворювань шлунково-кишкового тракту і сечостатевої системи. Завдяки наявності ефірних олій, чебрець широко використовують при лікуванні захворювань органів дихання й застуд.
Різні препарати і збори з чебрецем використовуються і офіційною медициною. Широкий спектр застосування чебрецю пов’язаний з тим, що в ньому крім ефірних масел міститься цілий спектр корисних речовин – флавоноїди, камедь, жири, дубильні речовини, смоли, гіркоти, олеоноловая, тритерпеновая, тимуновая, урсолова, кавова, хінна, хлорогенна кислоти та ін. У незначних кількостях є вітаміни та мікроелементи.
Важливо, що кількість протипоказань у чебрецю невелика. Його не рекомендують застосовувати при вагітності, а при захворюваннях щитовидної залози, печінки, нирок, виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки використовувати тільки після консультації з лікарем.
Застосування в народній медицині
Для використання в медичній практиці з чебрецю зазвичай готують настоянки, настої, відвари, екстракт і масло. У деяких рецепти народної медицини використовується порошок із сухого листя або насіння. Його, наприклад, рекомендують давати вдихати хворим при непритомності. Препарати можна виготовляти як з свіжого чебрецю, так і з сушеного.
Без попередньої обробки свіжий чебрець застосовується для лікування ран, виразок, шкірних захворювань. Для цього вживають подрібнену траву, яку накладають на уражені ділянки шкіри. Подібним же способом його використовують для зменшення набряків, болю і свербіння після укусів комах – бджіл, ос, оводів і т.п. До речі, про таке застосування чебрецю писав ще Авіценна.
У довідниках з народної медицини можна знайти різні варіанти препаратів з чебрецю в залежності від захворювань, які передбачається ними лікувати. Найбільш поширені настої, для їх приготування зазвичай беруть столову ложку сухої трави або 2 ложки свіжої на склянку окропу, настоюють 1-2 години в щільно закритому посуді. Приймають по 1-2 столових ложки 3 рази на день до їди при лікуванні туберкульозу, бронхіальної астми, захворюваннях дихальних шляхів, бронхів і легенів, при невралгіях, неврозах, безсонні, запаленні нирок і сечового міхура, як сечогінний і загальнозміцнюючий засіб.
Для лікування захворювань органів дихання крім вживання всередину настоїв або відварів застосовують інгаляції. Найпростіший варіант – залити чебрець окропом і дихати парою. Але краще використовувати для цього масло чебрецю,. При нежиті настоєм чебрецю промивають ніс, а при болях в горлі його використовують для полоскання. Настій як краплі застосовують при захворюваннях очей. Маслом або екстрактом чебрецю лікують герпес і запальні захворювання шкіри.
Масло чебрецю широко застосовується в ароматерапії, летючі речовини, що в ньому містяться, мають антисептичною і тонізуючу дію, сприяють зменшенню головного і суглобового болю, зняттю напруги, гарному сну. Для цього можна за прикладом стародавніх жреців використовувати і дим тліючих рослин, але запах у диму досить специфічний. У селах висушене листя і квіти чебрецю іноді кладуть у подушки або розміщують у головах.
У народній медицині чебрець спрадавна застосовували для лікування алкоголізму, вважається, що він сприяє виробленню стійкого відрази до спиртних напоїв. Для цього використовують настій, який готують із суміші 5 частин трави чебрецю і 1-2 частин полину гіркого (5 столових ложки сухої трави на 1 л окропу). Беруть по столовій ложці 4 рази на день до їди. Курс лікування тривалий – не менше двох місяців.
Вважається, що препарати з чебрецем позитивно впливають на статеву функцію. Для лікування і профілактики простатиту і імпотенції в народній медицині зазвичай використовують настої і олію чебрецю. Настої п’ють натще, а олію втирають в промежину. Для цього можна застосовувати і ванни з відваром чебрецю. Подібні ванни і компреси (припарки) з чебрецем застосовують і при шкірних хворобах, ревматизмі, вивихах, забоях, набряках.
Широко застосовується чебрець в косметології та кулінарії. Як прянощі його вживають при консервуванні, застосовують як приправу до м’ясних, рибних та овочевих страв, для приготування соусів. Самостійно або в різних зборах, чебрець використовується для заварювання чаю.
Вирощування на присадибній ділянці.
Вирощують чебрець у одно- або трирічній культурі. Розміщують його на добре освітлених ділянках після удобрених просапних культур. Насіння висівають, змішуючи з гранульованим суперфосфатом у співвідношенні 1:1. Норма висіву становить 3—5 г/м2. Насіння загортають на глибину 0,5 см. Обов'язково проводять перед- і післяпосівне прикочування. Ширина міжряддя має становити 15—20 см. Сходи проріджують розпушуванням граблями впоперек рядків. Рослини у рядку залишають на відстані 7—10 см. Слабенькі рослинки потребують бездоганного догляду — прополювання, поливів, розпушування міжрядь через кожні 7—10 днів. У перший рік зелень збирають один раз у серпні. Рослини зрізають на висоті 10— 12 см від кореня, підживлюють мінеральними добривами (Р8К5), глибоко розпушують міжряддя, поливають і знову розпушують. Рано навесні на другий і третій рік ділянку боронують, знову підживлюють (N8P5 К3), розпушують міжряддя. У подальшому догляд за рослинами передбачає 3—5-разове розпушування, полив, прополювання, восени — підживлення, як у перший рік. Урожай збирають у червні — серпні 3—4 рази. У перший рік він становить 1—3 кг/м2, в наступні — 7—8 кг/м2. Придатний чебрець і для кімнатної та балконної культури в горщечках.
|
