Це визначне церковне і державне свято. Воно має кілька паралельних назв: П'ятдесятниця, Зелена або ж Клечальна неділя.
П'ятдесятниця — бо цей день збігся у часі з давнім іудейським святом П'ятдесятницею, коли іудеї урочисто відзначали роковини вручення Мойсейові на горі Сінай Всевишнім Богом-Отцем нетлінних скрижалів духовного заповіту — Десять Божих Заповідей.
Зеленою ж цю неділю величають через те, що повсюди господи заклечують зелен-зіллям воскреслої природи.
Притримувалися думки: якщо до цього дня якась рослина не зазеленіла, не розвилася — то вже й не зазеленіє, всохне.
Свята Трійця — завжди неділя. Вона завершує собою цикл весняно-троїцьких русалій. Жінки й дівчата розвішували на деревах нитки, "щоб русалки брали собі на плаття". В цей день не можна було підмітати хату, давати худобі в ясла свіжу траву, заборонялося також кидати в ріку шкаралупу з яєць: водяні русалки, мовляв, можуть розгніватися і наробити людям шкоди. Не рекомендувалося господиням просівати ситом чи решетом борошно просто у діжу чи корито, бо з'явиться стільки русалок у житі, як муки в кориті".
Дівчата, які хотіли заприсягтися на вірну дружбу, плели в цей день спільний вінок, у вінок (посередині) прив'язували хрест, потім, стоячи з різних боків вінка, цілували хрест. Відтак мінялися місцями і цілували хреста з другого боку, їх дружба віднині вважалася скріпленою навіки. Ніякої сварки, брехні чи обману між ними вже не могло бути, бо це розцінювалося як великий гріх.
У деяких місцевостях несли до церкви гілочки липи, освячували й прикрашали ними святі образи.
Якщо хтось помер на Святу Трійцю, за ним бідкалися, як за малим дитям, що померло нехрещеним. А це тому, що, за повір'ям, троїцький небіжчик потрапляє до русалок. Але спершу ті будуть його мучити, аж поки наступного року на Зелені свята його душа повністю на прийме образ мавки чи русалки.
У багатьох місцевостях на Святу Трійцю освячували оселі, господарські споруди, криниці та колодязі, "щоб щезла нечиста сила, як там поселилась".
Наступний після Святої Трійці день, понеділок, — день Святого Духа. У цей день зазвичай освячували царину. Дівчата, бродячи полями, плели собі вінки, які берегли до Купайла, а потім пускали на воду. Вінками також прикрашали усі хрести та каплиці, що знаходилися за межами села біля доріг.
У цей час уже було стале тепло, тому люди склали чимало приповідок: "До Святого Духа не скидай кожуха, а по Святому Духу йди у кут, кожуху"; "Прийшов Святий Дух — не треба вже кожух".
Колись примічали, яка погода на Трійцю. Вважали, якщо на Трійцю дощ — дощити буде до кінця місяця, а на людей у році чекають великі нестатки.
Приповідали: "Бог Тройцю любить!'; "Радій доброті, як Трійці Святій!"; "Тройця тому зелениться, хто в роботі не ліниться".
Троїцькі прикмети:
Літня ніч не кличе спати на піч.
Тройця без дощу не буває.
Трійця прийшла — худоба на пашу пішла.
Неділя Клечана — дощана!
До Зеленої неділі — по зворинах сніги білі.
До Тройці дай спокій толоці.
Зелена неділя заклечана зіллям.
Клечана неділя — квітує чар-зілля.
На Тройцю в коморі пусто, а в полі густо.
http://domservice.com.ua/doc/kyltyra-tradicii/svyato-triici.html
|
